четверг, 30 июня 2022 г.

Баканов не ездил за границу за время войны и с первого дня вторжения РФ находился на работе, - СБУ

 

Глава Службы безопасности Украины Иван Баканов не выезжал за границу за время войны и с первого дня вторжения России находился на работе.

Об этом говорится в ответе СБУ на запрос Українських Новин.

"Глава СБУ Иван Баканов с первого дня полномасштабного вторжения России находился в Украине – находился на рабочем месте, выполняя свои должностные обязанности и руководя работой украинской спецслужбы", - говорится в ответе.

СБУ отмечает, что среди прочего Баканов встречался с международными партнерами, которые стремились оказать помощь Украине в самый сложный момент.

"Никаких заграничных поездок в период с 24 февраля по 27 июня 2022 года Иван Баканов не осуществлял", - отметили в СБУ.

Как сообщали Українськi Новини, президент Владимир Зеленский сообщил о проведении инспекции всех правоохранительных органов и прокомментировал информацию СМИ о возможном увольнении главы Службы безопасности Украины Ивана Баканова.

Издание Politico со ссылкой на свои источники сообщило о намерении президента Украины Владимира Зеленского уволить с должности главы Службы безопасности Украины Ивана Баканова из-за ряда неудачных операций и потерь в Херсоне.

понедельник, 27 июня 2022 г.

​​Зеленський про Баканова: Якби хотів, уже звільнив би

 

Зміна керівництва Служби безпеки України та будь-якого іншого правоохоронного органу в державі залежить від результатів їхньої інспекції, заявив президент Володимир Зеленський.

Джерело: Зеленський на брифінгу з президенткою Молдови Майєю Санду в Києві, передає Інтерфакс-Україна

Пряма мова: "Що стосується керівника Служби безпеки України: по-перше, якби я захотів його звільнити, я вже його звільнив би, а по-друге, у нас проходить інспекція всіх правоохоронних органів зараз. Саме через те, що 24 лютого відбулося повномасштабне вторгнення РФ на нашу землю.

Деталі: За словами президента, "деякі представники тих чи інших правоохоронних органів кудись поділися замість того, щоб бути на місці і захищати свою державу і народ".

"З різних причин. Всі ці причини – я їжджу областями і сам слухаю доповіді особисто. І тому зміна керівництва будь-якого правоохоронного органу, наголошую: будь-якого залежить тільки від цього. Чим я й займаюся", – сказав він.

Зеленський також додав, що повністю підтримує реформу СБУ.

"Закон щодо реформи був проголосований у першому читанні. Щоправда, це було до війни. Війна вносить корективи. Ми продовжуватимемо (реформу – ІФ) на шляху до ЄС. Але я ще раз наголошую, ми проводимо реформи для себе, а не для Європейського. Союзу", – зазначив президент.

Що передувало: 24 червня видання Politico з посиланням на джерела повідомило, що президент Володимир Зеленський нібито має намір звільнити з посади голови СБУ Івана Баканова через низку невдалих операцій і втрат у Херсоні.

Як "звільняли" Баканова і кому це вигідно?

 

24 червня в інфопросторі України з’явилась чергова "сенсація" - "Зеленський хоче/може звільнити голову СБУ Баканова". Із посиланням на іноземне інтернет-видання Politico, українські інтернет-ЗМІ, а особливо – телеграм-канали, почали масово розганяти новину-гіпотезу, прикрашаючи її нібито власними інсайдами про те, що от-от …Тільки у даному випадку є декілька варіантів як трактування інформації Politico, так і причини її появи саме зараз – через призму "кому вигідно?". Баканова за останні два роки (призначений на посаду у серпні 2019 – ред.) "звільняли" мінімум тричі, а то й чотири рази.

Усі "звільнення" відбувплись на фоні гучних заяв про "наявність корупції" в системі СБУ, звільнення екс-керівника внутрішньої безпеки служби Андрія Наумова у липні 2021, "невідповідність" діючого керівництва СБУ вимогам сьогодення, захоплення Херсону "з провини спецслужби", "зникнення" Баканова з поля зору тих же журналістів у початковий період війни з росією (попри прийняту і відому непублічність, апріорі, керівників світових спецслужб) …

У приблизно такій послідовності видання Politico подає свій причинно-наслідковий зв'язок із аргументуванням очікуваного звільненням, при цьому посилаючись на власні джерела в Офісі президента Зеленського. Неназвані джерела, звісно, які, нібито, повідомили про відсутність Баканова на робочому місці в перші дні війни та звалили всю провину на останнього за захоплення Півдня України, незважаючи на об’єктивні обставини.Натомість, ряд інтернет видань під кінець "дня новини" усе ж таки запропонував альтернативний варіант ситуації: уже за їх даними від джерел з Офісу президента, інформація про звільнення Баканова, поширена у інфопросторі, НЕ відповідає дійсності, Іван Баканов перебуває на посаді і не планує кудись "іти".

Тут варто дуже коротко, залишаючи простір для маневру думки, спробувати розібратись – кому це вигідно? На простих прикладах і логічних висновках.Отже, хто такий Баканов для Зеленського ? Першочергово – він не партнер по політичному проекту "Слуга народу", Баканов - друг дитинства. З одного під’їзду/двору/школи. Друг. Якому довіряють. Довіра, збережена і перевірена десятиліттями, є базовою причиною, чому Зеленський призначив саме Баканова на посаду голови спецслужби.

Принагідно зауважимо, що спецслужба – це, першочергово, ІНФОРМАЦІЯ і ВИЯВЛЕННЯ ВНУТРІШНЬОГО ВОРОГА, а не планування військових операцій чи оборона територій. Тому керівник СБУ – це, насамперед, ДОВІРА і гарантовано прикритий тил першої особи.

Питання друге – оточення Зеленського в Офісі президента. Яке жодним чином не пов’язане із діючим президентом у далекому минулому, не пройшло "сито надійності", є ситуативним і переважно політичним. Зеленський змушений був призначати в Офіс людей, які б допомагали йому реалізовувати державну політику по президентській вертикалі, пропонували альтернативні варіанти такої реалізації, насамперед – в інтересах держави. Чи справились/справляються вони із покладеними обов’язками – питання не цього матеріалу.Однак. На певному етапі в Офісі почали формуватись свої внутрішні команди, які, попри конкуренцію у доступі до ресурсів, боролись, насамперед, за ДОСТУП ДО ПЕРШОГО. Мета: а) - донесення тієї інформації, яка вигідна "своїм", б) – блокування надходження будь-якої іншої інформації, яка нівелює "вигідно подану". Ось тут і криється, на нашу думку, першочергова причина усіх "звільнень" Баканова. Саме Баканов, виконуючи роль найближчого "таємного радника" і "страхового агента", убезпечує президента від необ’єктивних або завідомо програшних кінцевих рішень, пропонуючи альтернативний погляд на ті чи інші гарно прикрашені "ініціативи" окремих "команд в Офісі".

Має місце, по суті, підкилимна боротьба за "доступ до тіла", і у випадку дискредитації Баканова та його перепризначення на іншу, менш наближену до Першого, посаду, зацікавлена сторона таким чином прибирає зайвий "фільтр" або поставить свій власний, який буде в унісон із покровителями нашіптувати президенту вигідні і узгоджені наративи.Тут також вимальовується доволі цікава тенденція щодо систематичних "звільнень" голови СБУ: окремі сили регулярно "цього" хочуть, однак не можуть, а президент Зеленський "це" може, однак не хоче. Очевидно, у даному випадку бажання і можливості їх реалізації по різні сторони барикад абсолютно протилежні, а тому не варто будувати далекосяжні гіпотези і плани. Варто нагадати, що друзі здобуваються роками, а партнери по проекту, навіть владному, приходять і відходять.

Однаково, будь-яке кадрове рішення президента буде відображене у відповідному Указі, проте сьогоднішні конспірологи і провидці встигнуть тричі відректись від своїх слів, як один біблійний персонаж дві тисячі років тому …

пятница, 24 июня 2022 г.

З "легкою прогулянкою" не склалося: 2/3 "початкових" окупантів вже відвоювалися


На початку агресії, у лютому 2022 року, кремль направив в Україну близько 150 тисяч військовослужбовців зс рф.

Перша хвиля ворожої навали наштовхнулася на лютий спротив захисників України та, несучи величезні втрати, вимушена була відкотитися назад. Протягом перших трьох місяців війни окупант лише загиблими втратив понад 30 тисяч особового складу. Загальна кількість втрат з урахуванням загиблих, поранених та полонених, за експертними оцінками, наближається до цифри у 100 тисяч.

Тобто 2/3 "початкових" окупантів вже "відвоювалися". Не склалося у кремля з "легкою прогулянкою"…

Значна кількість російських вояків, опинившись у шкірі "звірів, на яких відкрили полювання" Збройні Сили України і прості українці – мешканці зони бойових дій та тимчасово окупованих територій, почали відмовлятися від участі у "спецоперації". Точна кількість таких "відмовників" невідома, бо суворо втаємничується як керівництвом підрозділів, так і кремлем взагалі.

Але з початку війни постійно надходять повідомлення про "відмови". І їхня кількість постійно зростає.

"Російський мотострілецький підрозділ зі складу 1-го армійського корпусу у повному складі відмовився воювати через колосальні втрати в Харківській області".

"З листування командирів 11-ї гвардійської десантно-штурмової бригади ВДВ росії випливає, що їхні "безстрашні" десантники, виявляється, бояться воювати проти ЗСУ. І навіть травмують себе – аби їх не відправили до України".

"Уцілілі рашгвардійці з Краснодара відмовилися повторно їхати на війну в Україну".

"На Донеччині контрактники росії мало не розстріляли генерала Солодчука і його охорону, які приїхали з місією приборкати бунт і змусити "відмовників" продовжувати воювати. Але солдати відмовилися виконувати наказ. Тож російський генерал ганебно втік із передової".

"Частина підрозділів 70 гвардійського мотострілецького полку зс рф відкрито відмовилися брати участь у війні та зажадали повернути їх у місця постійної дислокації".

Це лише декілька з публічно відомих прикладів небажання російських військових помирати на чужій для них українській землі на догоду злочинним наказам схибленого диктатора.

За деякими даними, кількість "відмовників" у частинах зс рф складає від 20 до 40 відсотків. Не краща ситуація складається для кремля і з поповненням втрат особового складу загарбників.

Росією прокотилася хвиля підпалів та спроб підпалів "воєнкоматів" по всій країні. Росіяни частково вже усвідомили злочинність та невиправданість "спецоперації" і не бажають повернутися додому "героєм у чорному мішку". Кремль сам наступив на свої ж "граблі".

На росії немає військового стану. Путін не наважився на такий крок, розуміючи, що його введення практично гарантовано "запустить механізм" відсторонення путіна від влади. "Війни" для росії офіційно не існує. Тому відмова від участі у так званій "спецоперації" також не тягне за собою кримінальну відповідальність. Військовослужбовець має право розірвати діючий конракт за поважними причинами. Але під час хоча й "не об’явленої", але справжньої війни таке розірвання малоймовірне. Тому "відказники" армії рф свідомо йдуть на розірвання за "негативними причинами", що не тягне за законами "Мирного часу" наслідків кримінальної відповідальності.

Юристи стверджують, що діючим "контрактникам" для розірвання контракту без будь-яких серйозних наслідків достатньо свідомо порушити п. "д.1" ч.1 або п. "е.1" ч.2 статті 51 федерального закону рф "Про воїнський обов’язок та військову службу".

Простіше за все: відкрити, навіть дистанційно, "індивідуальне підприємництво" та провести трансакцію з отримання коштів за виконання будь-якої послуги чи роботи. І все. За корупційною складовою з таким військовим буде розірвано контракт.

Частіше за все, обізнані у законодавстві російські контрактники, які не бажають стати "гарматним м’ясом", просто порушують ч.2 ст. 28.5 федерального закону "Про статус військовослужбовців". Достатньо скоїти "грубий дисциплінарний проступок", наприклад, залишити без причини місце дислокації підрозділу більш ніж на 4 години, щоб з таким військовослужбовцем було розірвано контракт без "страшних" юридичних наслідків.

Резервістам, що знаходяться у Мобілізаційному резерві рф та є першими кандидатами на відправку на війну, потрібно просто порушити умови контракту (не з’явитись на військові збори) і його буде розірвано. Резервіст не є військовослужбовцем, тому будь-яке юридичне переслідування йому не загрожує.

Якщо все ж таки путін наважиться оголосити мобілізацію (що малоймовірно), то всі ті, хто знаходиться "у запасі" зс рф, повинні будуть "стати під ружжо". За нез’явлення на мобілізаційні пункти може наступати відповідальність за ст. 328 кк рф. Простіше за все знятися з військового обліку у зв’язку з "виїздом за межі країни на пмж" і нікуди не поїхати.

Єдине покарання за такі дії – штраф у розмірі від 500 до 3 тисяч рублів. І все… Росгвардійці, які не бажають опинитися на злочинній війні, можуть просто, за власним бажанням, розірвати контракт згідно ст. 82 закону "Про службу в органах ВС рф". Найбільш безвихідне становище у "строковиків", яких у будь-який час можуть відправити у зону бойових дій.

Тому зараз саме головне для молодих росіян – не потрапити під призив. Будь-якими методами. "Знаходити" у себе хвороби, отримувати відстрочки, щоб "дотягти" до віку 27 років, після якого зараховують "у запас".

Ще можливо фіктивно зареєструвати своє проживання у регіоні, де відсутній призив (регіони Крайньої Півночі). У разі все ж таки отримання "повістки" до "воєнкомату", є шанс оскаржити призов у суді, що автоматично відтермінує рішення як мінімум до наступного призову, якщо той колись відбудеться.

Як бачимо, варіантів у росіян не брати участь у військових злочинах кремлівської влади цілком достатньо. Можливі негативні наслідки від відмови не йдуть ні у яке порівняння з можливістю втратити власне життя або стати калікою через злочинні накази путінських генералів.

Навіть за відсутності моральних принципів та совісті у більшості населення путінської росії, можливо хоч страх неминучої смерті на чужині стримає росіян від бажання збільшити тоннаж дурного "гарматного м’яса" у злочинній агресії проти України.

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди.

​​У "Москви" нові сусіди

 

Збройні Сили України вранці 20 червня завдали удару по вкраденим росіянами у березні 2014 року буровим платформам «Чорноморнафтогазу» в Чорному морі.

У 2014 році ці бурові вежі перебували у територіальних водах України на Одеському газовому родовищі. На той момент вони стали досить легкою здобиччю агресора і були переміщені у грудні 2015 року до Голіцинського родовища біля узбережжя Криму.

Вдала атака ЗСУ викликала шквал «праведного гніву» та спричинила неабиякий переполох на росії. «Як так! Яке право має Україна обстрілювати «Мирні об’єкти росії!!!».

«Атака української влади на вежі «Чорноморнафтогазу» розв'язала руки російської федерації» – із такою заявою виступив депутат державної дури рф від республіки Крим михайло шеремет. За його словами, найближчим часом буде завдано удару у відповідь по центрах прийняття рішень в Україні.

Слідчий комітет російської педерації порушив кримінальну справу за фактом обстрілу Збройними Силами України платформи газовидобувної вежі кримського підприємства, розташованої в акваторії Чорного моря. У прес-службі відомства заявили, що «в рамках кримінальної справи призначено необхідні експертизи, встановлюються всі обставини цього злочину, а також особи з числа українських силовиків, причетні до його скоєння».

Якось вже всі звикли до повної відсутності навіть натяків на совість у злочинної російської влади, але інколи вже просто «через край»…

По-перше, нешановні недрузі, ці платформи ви вкрали в України. Ось це стовідсотковий факт і стовідсотковий злочин.

По-друге, саме ви, російські злочинці, перетворили вкрадені нафтові платформи на військові об’єкти. Бо на цивільних об’єктах не розміщуються військові окупаційні гарнізони та засоби електронної розвідки.

Ще у 2019 році координатор групи «Інформаційний опір» Костянтин Машовець заявляв, що українські платформи для видобутку нафти та газу на Чорноморському шельфі були переобладнані агресором у військові об'єкти для контролю над захопленими активами України.

«На бурові платформи було закуплено та встановлено системи спостереження за надводною обстановкою. Встановлені системи спостереження типу «Нева-БС» призначені для радіолокаційного виявлення та супроводу кораблів, суден та цілей, що літають на малих висотах. У РЛС реалізовано прийом та перехоплення даних по каналах міжнародної автоматизованої системи ідентифікації суден (Automatic Identification System), яка підлягає обов'язковому використанню всіма країнами, що входять до Міжнародної Морської Організації», – йдеться у заяві.

Експерти також зазначали, що таке розміщення систем та конфігурація точок розташування бурових платформ забезпечують російській федерації практично повний контроль за трафіком комерційних суден та військових кораблів, що йдуть у порти України.

Відомо також, що на деяких нафтовидобувних платформах рф розміщує установки гідроакустичного контролю за підводною обстановкою. Такі системи було розміщено на платформі МСП-4 Голіцинського родовища в 61 км від мису Тарханкут, МСП-17 Штормового родовища в 72 км від цього ж мису, та на БК-2 Одеського родовища в 66 км на північний схід від острова Зміїний.

Отже, Україна мала і має повне право знищувати окупантів у будь-який спосіб та всіма доступними засобами. Наші вітання ЗСУ та величезна подяка за вправність та мужність у почесній справі захисту України від злочинців «другої армії світу» країни, яку путін перетворив на осередок зла.

Російським окупантам не буде спокою ні на землі, ні в небі, ні на морі. Що б і скільки б не брехали скажені собаки, «караван» майбутньої перемоги України вправно йде до своєї мети.

понедельник, 20 июня 2022 г.

Украинский журналист объяснил, с какой целью рф обстреливает Донецк

 

По мнению Гармаша, враг намерен утверждать, что якобы этим западным оружием убивают мирных жителей Донецка.

Такое мнение высказал журналист Сергей Гармаш в эфире Радио НВ.

При этом он подчеркнул, что Украина не заинтересована в обстрелах гражданских объектов временно оккупированного города.

"Мы не можем, даже если бы хотели, позволить себе обстреливать просто так Донецк, чтобы уничтожить его, потому что у нас жесткий дефицит патронов, снарядов. У нас с боекомплектами большая проблема, к сожалению.

Это первое. Второе: нет смысла разрушать город, который мы обязательно вернем себе, и нам придется его восстанавливать. Я уже не говорю о том, что у многих из нас там есть свои дома, есть знакомые, родные", - пояснил он.

Российская тактика, по словам Гармаша, заключается в том, чтобы оставить после себя выжженную землю. Украина же, добавил он, целит исключительно в военные объекты. Преимуществом ВСУ на фронте журналист называет современное западное вооружение, которое мощнее российского. В связи с этим вражеская пропаганда развернула кампанию с "обстрелами Донецка".

"Если отслеживать публикации в российских СМИ, то становится понятным, для чего они сами обстреливают Донецк. Они сейчас делают упор не на том, что Донецк обстреливается.

Сейчас они делают упор на то, что Донецк и его мирные жители погибают от западного оружия. Это понятно, для чего делается - чтобы обвинить Запад в смертях гражданских и таким образом вызвать определенный общественный фон в западных странах, и прекратить поставки нам оружия", - объяснил Гармаш.

ВСУ станут намного мощнее: эксперт спрогнозировал сроки контрнаступления

Вооруженные силы Украины по состоянию на июль станут  намного мощнее.

Об этом рассказал председатель всеукраинской общественной организации "Украина в НАТО", член Атлантического совета Юрий Романюк.

Эксперт предупредил, что будут и фронты, которые отвлекают.

"...По состоянию на июль ВСУ станут намного мощнее не в количественном составе и не в обеспечении вооружениями, а качественно, в отличие от российской армии...", - отметил собеседник.

По его словам, не имея тысячу реактивных систем залпового огня, а только 400 гаубиц, самоходных артиллерийских установок и других РСЗО, которые Украине предоставят партнеры, наша страна сможет поражать врага с эффективностью, которая выше в десятки раз.

"...Что касается человеческого ресурса, то Украина имеет преимущество как минимум 1:4 - 1:5. Поэтому я прогнозирую, что в июле украинская армия на некоторых фронтах сможет перейти в контрнаступление...", - сказал Романюк.

четверг, 16 июня 2022 г.

Після виставки "Петро I. Народження Імперії" у Путіна з новою силою прокинулися імперські амбіції


 Після виставки Путін зустрівся із російською молоддю. І тут у російському президенті прокинулася ще одна фобія: страх старості, смерті та, головне, забуття…

Адже Володимиру Володимировичу завжди хотілося вирватися з ленінградської нетрі, з бідного хлопчика стати багатим та успішним юнаком. І не просто успішним, а всемогутнім. Бути рівним Рюриковичам та Романовим разом узятим. Створити свою імперію та бути царем всієї Русі. Решта або васали, або раби…

Страх старості – яка вже давно настала, зводить з розуму російського президента. Розуміння того, що людина смертна, наводить на нього страх. Усвідомлення те, що життя скоро закінчиться, штовхає Путіна на прийняття рішень, які катастрофічні для Росії, для росіян і народів, куди тиран посилає своє військо.

Але щоб військо послати воювати, помирати, калічиться… треба його мотивувати, треба «вбити в голови» росіян нісенітницю про велич країни, про необхідність відібрати силовим шляхом чужі території, «виправдати» вбивство мирних жителів та обстрілів цивільних об'єктів…

І Путін знову знайшов такі слова.

Він не знайшов нічого кращого, ніж зіграти на неписьменності та невігластві росіян. А також на страху перед системою, тих хто усвідомлює все міра марення та амбітних наслідків російського президента.

Багато хто прослухав публічний виступ Путіна, де він провів ряд історичних паралелей та аналогій з царем Петром I.

Хто не слухав...

Перше. Путін порівняв себе з Петром I (підсвідомо уявив себе царем). Клініка очевидна.

Друге. Порівняв нинішню епоху з епохою Петра I. Путін стверджує, що за 350 років нічого не змінилося. Тут він, звичайно, має рацію. Росія у своєму розвитку, точніше сказати, у своїй дикості, невігластві та відсталості від цивілізованого світу залишилася на початку 18-го століття.

Третє. Сказав, що його завдання - повернення територій. Яких, навіщо, кому ще, крім самого Путіна, це потрібно. Не зрозуміло. Водночас, російський диктатор не згадав у цьому контексті війну проти України.

«Те, що нам доводиться захищати себе, виборювати це, це очевидна річ. Ось зараз ми були на виставці, присвяченій 350-й річниці Петра I. Майже нічого не змінилося. Дивно! Якось приходиш до цього розуміння. Петро I Північну війну 21 рік вів... Здавалося б, там, воював зі Швецією, щось забирав... Нічого не забирав! Він повертав! Так і є!" – заявив Путін.

Розвиваючи свою думку, Путін зазначив, що на частку сучасної Росії також «випало повертати та зміцнювати», вказавши на те, що для російської державності це базові цінності, що є основою існування Росії.

«Ми, безумовно, досягнемо успіху у вирішенні завдань, які перед нами стоять», — сказав Путін, провівши аналогію з епохою Петра.

І говорячи «перед нами», «ми досягнемо успіху» Путін має на увазі всіх тих росіян, які мають покласти свої життя на вівтар його дитячих страхів, які переросли у старечі геополітичні амбіції, переросли в машину смерті під назвою Росія.

І ще. Для тих, хто не слухав. Путін закинув найголовніший посил: «денацифікацію» замінив терміном «повернення земель».

среда, 15 июня 2022 г.

Постмодернистская Европа перед дилеммой Добра и Зла

 

Российско-украинская война обновила очень многие базовые представления современного мира — например, о системе международной безопасности и международного права, о глобализации и глобализме, о логике мирового исторического процесса и конце странного периода, названного 30 с лишним лет назад "концом истории". Но главное — происходящие события обновили наши и не только наши представления о Добре и Зле.

Точнее, они с новой силой показали, что есть Добро, есть Зло, и где именно проходит между ними граница. Тогда как культура, эстетика и идеология постмодерна последние десятилетия нам всем доказывала, что всё относительно и по приколу, что никаких абсолютных полюсов смысла не существует, что весь мир — если не театр, то большое телешоу и компьютерная игра, и что вместо добра — сегодня прагматизм — в котором собственные интересы замешаны на коктейле из смеси добра и зла.

Однако восстановление представлений о Добре и Зле — вовсе не означает победу первого над вторым. Более того, оно даже не определяет — кто есть Добро, а кто — Зло: на любой войне почти все воюющие считают противника Злом — даже если он просто обороняет границы своего государства, а себя — Добром — даже если ты убиваешь людей в газовых камерах, сбрасываешь атомные бомбы на мирные города, применяешь химическое оружие, расстреливаешь пленных в затылок, насилуешь детей и отбираешь стиральные машины. Мол, это всё — "туман войны" и "эксцесс исполнителя", главное — что мы несем этим неблагодарным Светлое Будущее или очищаем их от "нацизма"!

И еще один актуальный вывод приходится сделать: корни происходящего — именно в длительном неразличении Добра и Зла. И речь вовсе не об Украине и даже не о России, а о Западе в целом, особенно — о странах Европейского Союза и об определенных кругах в США (прежде всего, в Демократической партии).

Именно толерантность Запада ко Злу позволила проводить политику "business as usual": твой контрагент может быть маньяком и убийцей, вампиром и педофилом, но главное — это бизнес! Деловые отношения и деньги не должны пахнуть — их надо очистить и от этических "предрассудков", и от моральных сантиментов, и от политики, и от геополитики, и от всего остального.

После 24 февраля только ленивый не упрекает европейских политиков последних двух десятилетий в том, что они добровольно заглотили "крючок" зависимости от российских энергоносителей — мол, и "Северный поток-1", и "Северный поток-2", и "Турецкий поток" были построены вовсе не для поставок российского газа в Европу по более выгодным маршрутам, а для политической расправы с Украиной — чтобы это можно было сделать безболезненно и относительно незаметно для Европы и европейских потребителей.Однако процесс "покупки лояльности" Европы Кремль начал вовсе не в 2014 году и даже не в начале 2000-х, когда было объявлено, что "газ — это новое русское оружие". Идею "привязать" Западную (капиталистическую) Европу к Советскому Союзу — для ослабления европейско-американского союза — придумали еще во времена Хрущева и Аденауэра. Потом были сделка 1970 года "газ — трубы" и доктрина "газ вместо танков" двух послов СССР в ФРГ Валентина Фалина и Юлия Квицинского. Ну и, наконец, заработавший в 1984 году газопровод "Уренгой — Помары — Ужгород", привязавший Западную Европу к СССР, а потом и к России, казалось, навсегда. Удивительно, но в позднем СССР даже управление советским контейнерным флотом происходило из немецкого Гамбурга. И именно через тайные торговые пути в ФРГ Советский Союз обходил запрет на импорт американской вычислительной техники нового поколения.

И, в принципе, расчет Кремля был вполне эффективным: страны ЕС всё больше и больше погружались в экономическую и логистическую зависимость от российского нефте-газа, которая постепенно превращалась в зависимость политическую. При этом немецкие политики (та же Ангела Меркель) объясняют такое сотрудничество прямо противоположным образом — мол, мы, Германия и Европа в целом, вовсе не собирались попадать на путинский нефтегазовый крючок! Наоборот, мы сами хотели опутать Россию тысячами важнейших экономических связей — чтобы остудить кремлевский милитаризм и предотвратить военную эскалацию в Европе.

Немецкий бизнес сладостно потирал руки, подсчитывая грядущие златые горы, в Кремле строили планы "демилитаризации-денацификации" Украины, а также и восстановления — после того, как украинская газовая труба перестанет быть предохранителем об большой войны в Европе.

А любопытствующие наблюдатели с интересом следили, как в коллективной душе Европы интересы борются с ценностями — почти как у Шекспира: "быть иль не быть". И вот когда, казалось, интересы окончательно восторжествовали, когда всем — и Соединенным Штатам, и обманутой Украине, и негодующим Польше и Литве сообщили, что "Северному потоку-2" таки быть, произошло то, что радикально изменило мировую историю и позволило Европе принять коллективное решение, страхующее ее от "заката" и "самообнуления".

Лишь 24 февраля, а особенно — когда начались обстрелы Харькова, Мариуполя, Чернигова, Ахтырки и других крупных и средних украинских городов российскими ракетами, когда открылись кошмары Бучи, Бородянки, Гостомеля, в глобальной европейской душе случился перелом: Европа стала на сторону ценностей — видимо, понимая, что предательство Украины и попрание ценностей в недалекой перспективе лишит ее саму всего — начиная с собственных интересов. В свое время Черчилль иронизировал по поводу поведения известному Мюнхенскому сговору 1938 года — мол, Европа выбирала между войной и позором, и, выбрав позор, в результате получила и то, и другое. Кажется, нынешние "качели" европейского отношения к Украине весьма напоминают те обстоятельства.

Итак, ЕС согласовал 6-й пакет санкций — Глава ЕС Урсула фон дер Ляйен заявила, что этот шаг "эффективно сократит около 90% импорта нефти из России в ЕС к концу года". Хотя каждый день этой войны приносит России порядка 1 млрд. долларов за энергоносители. Так, по различным экспертным подсчетам, российская экономика за первые 100 дней войны получила порядка 93 млрд. евро.

Расчет Кремля был успешным и в 1970–1980-х, и позже. И даже в 2014 году — и персональные санкции против российских элитариев, и секторальные санкции против российской экономики были покусывающими — в целом, неприятными, но не критическими. (Критическими они были разве что в сфере высоких технологий.) Но переполнение сосуда Зла заставило проснуться и опомниться даже бесконечно сонные европейские элиты.

Кремль и Газпром теперь рассказывают российскому обществу, что вместо Европы у России теперь будут новые друзья и деловые партнеры — прежде всего, Китай и Индия. Однако пока это лишь надежды и мечты. У них есть своя повестка дня, они стремятся не к спасению российской нефте-газовой отрасли, а к выживанию своих собственных стран. Пока такая перспектива очень выгодна для Китая, но вот может ли она быть долгосрочной — большой вопрос.

Теперь на подходе 7-й пакет санкций, хотя, конечно, Кремль тоже провел тотальную мобилизацию — не контрактников для отправки на "СВО", а своих скрытых "друзей", "агентов" и "путин-ферштейнеров". В результате, в общественное мнение с середины мая заброшен важнейший тезис Кремля, озвученный самыми влиятельными американскими и европейскими политиками и интеллектуалами — Генри Киссенджером (1923 г.р.), Юнгером Хабермасом (1929 г.р.), Эдвардом Люттваком (1942 г.р.), Ноамом Хомски (1928 г.р.), Дэвидом Игнатиусом (1959 г.р.) и десятками иных: мол, не надо загонять Путина в угол! Надо дать ему возможность сохранить лицо! Войну спровоцировало расширение НАТО на восток! Мы не можем представить себе мир, в котором Россия проиграла, а Украина — не выиграла! и т.п. Иначе говоря, Европу и даже Америку пытаются соблазнить на новое "искушение" — порешать неразрешимые противоречия между Россией и Западом за счет Украины, склонив Киев к подписанию условного "Минска-3". Запад раскололся на "партию перемирия" (Франция, Германия, Италия, Австрия, Венгрия) и "партию победы" (Великобритания, Польша, Литва, Латвия, Эстония, отчасти США). Впрочем, угроза со стороны России тоже не выглядит пустяком: на днях спикер Госдумы Вячеслав Володин пригрозил, что в случае передачи Украине ядерного оружия не станет не только Украины и Польши, но и всей Европы.

В общем, оказалось всё куда сложнее, чем думалось первые недели после 24 февраля: война не только показала — что Добро и Зло в принципе существуют. Она заставила каждого из крупных игроков — международные союзы государств, государства, политические партии, политиков и даже простых граждан стран делать этот сложный выбор между Добром и Злом постоянно — каждый день, каждый час, каждую минуту. И это, похоже, самое большое изменение, которое произошло в мире за последние 110 дней.

понедельник, 13 июня 2022 г.

Французьке прикриття російського бізнесу на крові

 

Ні для кого не секрет що найбільша мережа магазинів парфумерії якою володіє ТОВ «Брокард-Україна» (Засновник – кіпрська Indenon Holdings Limited) ще у 2010 році разом із придбанням контрольної долі в ТОВ «Егзагон» (Засновник – кіпрська Nevioco Holdings Limited, великий дистриб’ютор парфумерії Hexagone, який працює з мережею Brocard) була придбана російською компанією  ООО «Алькор и Ко», після чого кінцевим бенефіціарним власником української мережі стала громадянка російської федерації Володіна Тетяна Володимирівна.  В росії вона керує мережею магазинів «Л’Этуаль» (ООО «Алькор и Ко») – другого в країні агресора за товарообігом рітейлера в сегменті косметика.

Так, після повномасштабного вторгнення в Україну армії «орків», набрав чинності Закон України «Про основні засади примусового вилучення в Україні об’єктів права власності російської федерації та її резидентів», у подальшому мережею «Брокард» зацікавилось СБУ та почали робити свою роботу (не зрозуміло чого чекали аж 8 років) у напрямку націоналізації. Ось тоді у російського керівництва почало «підгорати», стали вони думати про «формальний внутрішній продаж», навіть розглядали кандидатуру генерального директора громадянина України Гаткіна Юрія Яковича, але покинули цю ідею (можливо не напрацював він такої довіри за спільні роки праці).

Потім російське керівництво побігло по світу та розпочало пошуки того хто може придбати їх бізнес та врятувати від дії новоствореного Українського закону.

Таки знайшли, 08 червня 2022 року у мережі з’явилась інформація що мережу магазинів «Брокард» купив французький холдінг «Philippe Benacin Holding» ще 23 травня. Ось тільки виникає враження що продали не «оператора парфюмерно-косметичного ринку України в сегменті luxury» що налічує майже 100 магазинів в 26 містах України а жигулі 5-ї моделі. Як за короткий період часу здійснено оцінку таких великих активів, дійшли домовленостей про суму угоди (яка досі тримається у таємниці), склали договори та погодили їх, виникає дуже багато питань…..

Все це може свідчити лише про у спішну спробу залишити діючим російський бізнес в Україні, під прикриттям Французького холдингу.

​​США засуджують російську агресію та продовжують підтримувати територіальну цілісність України

 

Сполучені Штати Америки продовжують непохитно підтримувати територіальну цілісність і суверенітет України та засуджують російську агресію. Про це йшла мова під час зустрічі Голови Служби безпеки України Івана Баканова та нещодавно призначеного Посла США Бріджит Брінк.

«Ми високо цінуємо надану Сполученими Штатами безпрецедентну фінансову та військову підтримку, яка допомагає нашим захисникам протидіяти російській агресії. Важливим для нас є і економічний фронт боротьби, де американським Урядом запроваджено до рф найбільший за всю історію обсяг санкцій», – наголосив Іван Баканов.

Голова СБУ розповів про виклики і загрози, з якими зіткнулася спецслужба під час повномасштабного вторгнення рф, і про те, як з першого дня співробітники СБУ стали на захист країни.

«Ми продовжуємо робити все можливе для звільнення українських територій. І нашій державі, як і раніше, потрібна потужна підтримка міжнародних партнерів», – підкреслив Іван Баканов.

У свою чергу пані Посол підтвердила готовність продовжувати плідну та наполегливу взаємодію з українським урядом.

«Ми розуміємо, що для України – це війна на виживання, а для США боротьба українського народу – це захист принципу непорушності українських кордонів перед силовим захопленням. Як зазначив президент Дж. Байден, стояти поруч з Україною в цю непросту хвилину – це не просто правильна позиція. Це також в наших національних інтересах – забезпечити мир та стабільність у Європі та дати чіткий сигнал про те, що застосування сили – це не правильний підхід. Якщо росія не заплатить високу ціну за вчинені нею дії, існування інших мирних демократій опиниться під загрозою, що знаменуватиме кінець міжнародного порядку, заснованого на правилах, та створить можливості прояву агресії в інших місцях», – зазначила Бріджит Брінк.



пятница, 10 июня 2022 г.

Чем обернется для россии 6-й пакет санкций

 

Решение о принятии очередного пакета санкции длилось несколько недель. Несмотря на то, что первые 5 сборников ограничений принимались очень быстро, ЕС столкнулся с разного рода противоречиями. Ведь кроме нефтяного эмбарго, в 6-м пакет было отключение от SWIFT российского «Сбербанка» и введение персональных ограничений против родственников верхушки кремля. Очевидно, что зависимость Европейского союза от углеводородов агрессора стала достаточно большой, и эту зависимость ЕС кардинально намерен изменить в ближайшее время. Некоторые лидеры стран участниц буквально вторили линии кремля, невзирая на то, что рашисты убивают тысячи украинских граждан каждый день, требуя оставить «всё как есть»…

Тем не менее, углы удалось сгладить и прийти к единому решению, в крайне не простой для ЕС ситуации, все же приняв 6-й пакет, хоть с небольшими корректировками. Благодаря настоятельно позиции лидера Венгрии, “патриарх Кирилл”, он же кгбист Гундяев, был исключен из списка санкций по непонятным причинам, без объяснения причин. Вероятно, чтобы заниматься контрабандой подсанкционных товаров, что у него хорошо получалось в 90-е. А его связь именно с Венгрией является беспрецедентной, в плане финансирования и огромного влияния на большинство процессов внутри страны как представителя кремля. О чём свидетельствуют неоднократные расследования журналистов.

Ограничение поставок энергоресурса по морю означает прекращение закупки нефтепродуктов из рф. По трубопроводу можно получать лишь сырую нефть и общий процент поставок ничтожно маленький, и сокращение закупок российской нефти остальной части ЕС (кроме Венгрии) сильно ударит по агрессору и его сырьевой экономике.

Дело в том, что именно Европейский союз является основным и наиболее надежным импортером российских энергоресурсов. По официальным данным, 46% всего экспорта черного золота и нефтепродуктов агрессор поставляется в ЕС, при 1,91%, который закупала Украина и 3,59% от импортируемых США, можно считать, что больше половины российской нефти уходило на Запад. Даже Китай, с его огромным единоличным импортом в 14,9% не может конкурировать с ЕС по закупке энергоресурса из россии.

Разговоры пропагандистов о том, что Китай и Индия, а также другие страны Азии компенсируют недостаток продажи нефти, связанный с западным эмбарго, не соответствует действительности. Каждая страна закупает ровно столько, сколько ей необходимо. Более того, закупка всегда происходит с запасом на “черный день”, а значит, даже если представить, что Восток решит увеличить импорт черного золота из рф, его попросту негде будет хранить.

Более того, еще 8% сырой нефти, которые продолжат получать страны Европейского союза по нефтепроводу «Дружба» будут закупать по ценам ниже спотовой, так как их главным импортером останется Венгрия, которой кремль предоставил долгосрочные выгодные контракты на получение энергоресурсов из рф по ценам значительно ниже среднесрочных.

Кроме того, сокращение поставок нефти ведет к сокращению ее добычи. Не исключено, что некоторые скважины будут законсервированы, а оборудование, без западных запчастей, перестанет функционировать. То есть, как это не парадоксально, но один из мировых лидеров по запасам нефти, постепенно будет сокращать добычу и продажу черного золота. В связи с чем, процесс станет не рентабельным и чтобы он окупался, необходимо будет поднимать цены на нефть в разы, а при поднятии цен прекратятся закупки Индией и Китаем, которые напомним получают до 50% дисконта сейчас. И все это из-за введения 6-го пакета санкций Европейским союзом.

Как не крути, но это очень серьезный удар по российской экономике. К сожалению, как и все санкции, он имеет среднесрочную и долгосрочную перспективу. То есть его последствия агрессор почувствует не раньше чем через полгода – год. Но это, по сути, предпоследний гвоздь в гроб экономики агрессора. Последним окажется газовое эмбарго, которое, несмотря на еще более серьезные трудности для Запада, массу разногласий, неудобств и экономических потерь, все же будет принят. Вынудит ли это путина остановить войну – вряд ли, однако введение эмбарго на все энергоресурсы агрессора приведет к стремительной стагнации экономики россии, что попросту, сделает невозможным ведение военных действий из-за нехватки денег и полной изоляции россии как страны, в последствии можно рассчитывать и на то что дружба с Китаем и Индией принесёт последним большие экономические проблемы и они уже не будут столь лояльны к проводимой путином политики открытой агрессии и мирового шантажа.

Россия не может развивать собственные территории, а разинула рот на чужие

Окупаційна псевдовлада Маріуполя "урочисто відкрила у зруйнованому вщент місті перший російський банкомат"… Таким чином "визволителі" "піклуються" про мешканців тимчасово окупованого ними багатостраждального Маріуполя. Російський злочинний сюрреалізм не має меж…

Навіть у найстрашнішому сні не можна собі уявити, на що перетворили кремлівські військові злочинці за три місяці своєї агресії величезну територію України, яку їм вдалося "визволити від бандерівського рабства". 1340 вбитих мирних громадян тільки на вже деокупованій Київщині. Десятки тисяч загиблих в одному тільки Маріуполі. Війна обірвала життя 261 маленького українця. Мільйони зруйнованих мрій.

20 відсотків території України тимчасово окуповано ворогом. Путінська агресія вже нанесла збитків Україні на 600 мільярдів доларів. Знищені ворогом потужні підприємства та зруйнована інфраструктура. Понад 3 млн українських дітей були змушені перервати навчання через бойові дії. По всій країні сотні тисяч українців не мають доступу до води та електрики. Загалом, 15,7 мільйонів жителів України потребують гуманітарної допомоги і кількість нужденних зростає. Квітучі українські мирні міста та містечка вщент зруйновані загарбником. Понівечені війною долі кожного з сотень тисяч простих українців, які опинилися на окупованих територіях.

З цинічним блюзнірством путінська влада розповідає власному та міжнародному суспільству про те, що "максимально захищає мирне населення України та її цивільні об’єкти від можливих руйнувань та втрат". Подібні заяви лунають на тлі "тактики випаленої землі", яку застосовують російські військові злочинці, намагаючись зламати спротив української Нації, що "як один" повстала проти кремлівського агресора.

Чорнороті "рупори кремля" у хворобливому захваті розповідають байки про те, як на окупованих росією територіях України триває процес відновлення: запускається економіка, відновлюється транспортна система, вводиться карбованець, відкриваються школи, запускаються російські телеканали. Та цинічна брехня вже практично не знаходить свого слухача навіть на самій росії.

Справжню ціну "руського міра" у повній мірі пізнали на собі мешканці окупованого у 2014 році українського Криму та частини Донбасу. За вісім років путінської псевдовлади Крим перетворився на розкрадену, занедбану та спаплюжену "провінцію" імперії, яка втратила разом з незалежністю економіку, промисловість та будь які соціальні гарантії.

Перетворивши колись квітучий курортний півострів на величезну військову базу, "нова влада" досягла лише небаченого розквіту корупції, поборів та геноциду корінного населення українського півострова. Все те, що традиційно притаманне навіть власним віддаленим регіонам "великої країни". Годі вже казати про ті території, які росія вкрала в України…

Замість "розквіту руської весни" Крим отримав суцільну екологічну та соціальну катастрофу, яку окупаційна влада створила розкраданням українського надбання та тих коштів, які "від щедрот" виділяв кремль на розвиток регіону. У цьому немає нічого дивного. Сучасна росія вже давно нічого не будує та не відновлює. Лише краде. Не даремно у рейтингу за масштабами корупції росія займає 116 місце із 141 країни світу.

Вражає економічна та соціальна деградація окупованого Донбасу. Економіка так званих ЛНР/ДНР перетворилася з колись одного з провідних потужних промислових хабів у складі незалежної України на бліду тінь минулих досягнень. Колись потужні промислові підприємства Українського Донбасу знищені або вщент розкрадені окупантами. З окупованих територій, відданих кремлем на відкуп та пограбування так званій "місцевій" владі, "висмоктали усі соки" та "зняли вершки". А те, що залишилося - вже не може задовольнити потреби хоча б якоїсь позитивної динаміки розвитку.

Кожен наступний рік окупації лише посилює деградацію Донбасу. Втрачаються робочі місця, продовжується інфраструктурний занепад, шириться соціальна криза.

Лише за перші чотири місяці "довоєнного" 2021 року обсяг реалізації продукції металургійної галузі, ключової для найбільшого міста ЛНР та основного промислового центру - Алчевська, склав 3216,4 млн руб, що на 67,7% менше, ніж в попередньому, 2020 році.

За 4 місяці 2021 року обсяг реалізації продукції переробної промисловості склав 3347,9 млн руб. Це на 67,6% менше, ніж за аналогічний період 2020 року. Обсяг реалізованої продукції у сфері виробництва коксу за січень-квітень 2021 року склав всього 33 млн рублів. Це на 85% менше, ніж за аналогічний період 2020 року.

За вказаний період січня-квітня 2021 року обсяг реалізації продукції виробництва хімічних речовин і хімічної продукції (сульфату амонію, бензолу, газів) склав 22,1 млн руб. Це менше на 77,2%, ніж за аналогічний період 2020 року.

Потужне, за часів України, машинобудування в тому ж Алчевську теж не демонструвало розвитку в перші чотири місяці 2021 року. Обсяг проданої продукції склав всього 2 млн руб. У 2020-му за січень-квітень було реалізовано на 81,5% більше продукції.

Динаміка занепаду вражає. Зовсім не такі "перспективи" обіцяв кремль окупованим українським територіям. І зараз, розпочавши нову повномасштабну збройну агресію проти України та перетворюючи успішні та квітучі українські міста на пустелю, продовжує обіцяти "золоті гори".

Керівники російських регіонів вже почали "ділити" окуповану українську землю та визначають, хто з них та яким територіям "допомагатиме". Дмитро пєсков 20 травня заявив, що жодних юридичних документів для цього не потрібно, але контролювати весь процес все ж таки буде Кремль. Як можна сприймати всерйоз такі заяви, якщо, наприклад, Чувашія, яка вирішила "взяти шефство" над двома електротехнічними заводами – донецьким та торезським, про що повідомив голова регіону Олег Ніколаєв, сама очікує у цьому році дефіцит бюджету республіки в 4,1 мільярди рублів...

Нещодавно, прокремлівське ЗМІ "Царград ТВ" опублікувало на своєму сайті статтю під "інтригуючим" заголовком "Захочуть самі. План Путіна з ліквідації України". У тексті статті стверджується, що життя на підконтрольних Росії територіях буде настільки "хорошим", що "жителі керованих з Києва територій самі захочуть у Росію".

Автор наголошує на тому, що "Українці стоять перед вибором: жити добре під контролем Росії чи жити погано під контролем "укронацистів". Очевидно, що рано чи пізно вони оберуть перше".

Як же помиляється (хоч ні, скоріше відверто бреше на догоду кремлівським замовникам) Сергій Латишев, автор цього "опусу". Навіть якщо окупанти і почнуть упорядковувати інфраструктуру та економіку захоплених територій (що абсолютно неможливо, бо тимчасова окупація буде дуже коротка), навряд чи можна очікувати, що місцеві жителі навіть через покоління забудуть про те, чому це відновлення знадобилося. У пам’яті української Нації назавжди закарбувалися Буча, Гостомель, Маріуполь…

Якщо не брати до уваги (хоча це й неможливо!) моральну сторону окупації, сучасна росія, яка неспроможна досягти хоча б якогось мінімального розвитку своїх власних територій, за браком ресурсу та тотальній корупції влади, не зможе опікуватися розвитком окупованої української землі. Не вистачить ні сил ні розуму.

Єдине на що спроможна путінська влада – це трощити та нищите все сучасне та прогресивне, все, до чого дотягнуться загребущі руки кремля. Відновлення понівеченої ворогом території потребує сотень мільярдів доларів, яких, по-перше – немає, по-друге – навіть у випадку "якогось" фінансування, воно буде розкрадене "новою владою".

Українські окуповані Крим та частина Донбасу це вже проходили. Навчені. Таке "світле майбутнє" нам не потрібне!

Незважаючи на бравурні заяви кремлівських експертів про самодостатність російської економіки та спроможність "легко обійтися без західних партнерів та технологій", які вона втратила, опинившись під потужними міжнародними санкціями, росію чекає набагато глибша рецесія, ніж пророкують ЦБ рф та інші кремлівські "глашатаї". Реальне падіння ВВП у 2022 році очікується на рівні 14-18 відсотків. Така тенденція прогнозується на найближчі 3-5 років.

Что ждет жителей "освобожденных" территорий

  

Бесконечное изменение кремлём целей войны свелись к “освобождению” Донбасса. Методы, которые использует российская армия для захвата украинских территорий, соответствуют тактике выжженой земли. Они действительно освобождают Донбасс, но от гражданской инфраструктуры и от людей, но восстанавливать города, никто из них не собирается. 

В тех городах и населенных пунктах Украины, где оккупанты встречают хоть какое-то сопротивление, они принимают решение сравнять их с землей. Непрерывный огонь артиллерии не заканчивается до тех пор, пока не остается целых домов, инфраструктурных объектов и производств. Нанесенный ущерб гражданской, производственной и логистической инфраструктуре оценивается в сотни миллиардов долларов.

Как ни странно, но уже многие в самой россии понимают, что города обстреливают именно их войска, хотя пропагандисты и официальные представители российской стороны повторяют – “Мы хотим, прежде всего, сохранить инфраструктуру города”.

Для чего уничтожать всю инфраструктуру городов и после этого захватывать их? Какой в этом смысл?

Спустя 8 лет оккупации частей Донецкой и Луганской областей ясно, что ни о каком развитии регионов или отстройке разрушенных зданий россия не побеспокоится. Некогда одни из самых богатейших регионов Украины, Донецк и Луганск превратили в еще более депрессивные регионы, чем некоторые населенные пункты в самой россии. Предоставив самопровозглашенным республикам, так называемую, “независимость”, путин не улучшил положение в них, а лишь узаконил преступность и беззаконие, которые процветали в ОРДЛО с 2014 года.

Паспорта непризнанных никем государств не дают никаких прав их обладателям, они не могут выехать за границу, обратиться в международные инстанции. “Защита людей Донбасса”, о которой не устают повторять в россии, является необходимым предлогом-провокацией, чтобы оправдать агрессию против Украины и не более. Единственное, от чего необходимо защищать людей Донбасса так это от кремля и российской армии, которая не без удовольствия разрушает украинские города.

В тоже время, россия рассматривает вариант присоединения Донецкой, Луганской, а теперь и Херсонской, Запорожской областей в свой состав. Но и этот вариант, как показывает история, не сулит захваченным территориям ничего хорошего.

За время аннексии Крыма, полуостров так и не получил “экономического подъема” или развития инфраструктуры о которых заявляло правительство кремля. Многие крымчане говорят о том, что жизнь осталась на прежнем уровне, либо стала еще хуже. Коррупция усилилась, а цены на продукты питания увеличились.

 находятся в составе рф, республики получили статус одних из самых депрессивных регионов в этой стране. Средняя зарплата граждан ниже, чем в других областях россии и люди готовы использовать любую возможность, чтобы выехать из своих селений, а одна из самых перспективных возможностей выехать это участвовать в военных действиях спровоцированных кремлём. 

Важно понимать, что кремль не станет, да и физически не сможет дотировать захваченные территории Украины, если решит взять их в свой состав. И без того слабая экономика агрессора (1,5% от мировой в довоенный период) получила мощнейший удар от западных санкций, и не потянет многомиллирдные затраты на отстройку разрушенных российской армией городов.

 Путин настроил против себя весь мир, разрушил и продолжает разрушать экономику собственной страны, убивает украинцев, его военное командование нелепо тратит личный состав неся колоссальные потери. И все это ради того, чтобы “освободить” Донбасс и попутно как можно больше территорий Украины от людей и жилой инфраструктуры?

среда, 8 июня 2022 г.

Майбутнє окупованих територій українського Донбасу з Росією - руїни та злидні

 

На відновлення зруйнованої інфраструктури та промислових підприємств Донбасу після закінчення проведення спеціальної військової операції з демілітаризації та денацифікації України знадобляться мільярди доларів. Своїх грошей республіки не мають, а Росія, економіка якої розвалюється під тиском західних санкцій, особливо допомогти не зможе.

«Звільнені регіони України чекає на нове майбутнє. Вони вперше за останні десятиліття матимуть шанс на розвиток. Життя в них змінюватиметься на краще. Розвиток регіонів вийде на новий небувалий рівень завдяки економічній інтеграції з Росією», - заявляв після початку спецоперації депутат Держдуми РФ Михайло Шеремет.

Російські політики в один голос запевняли, що звільнені території стануть такими ж квітучими, як російський Крим. Ось тільки, за даними Федерального казначейства, Республіка Крим у 2021 році увійшла до числа регіонів-лідерів за обсягом отриманих дотацій і знаходиться на п'ятому рядку рейтингу дотаційних регіонів Росії. На долю Криму припало 40,7 млрд рублів дотацій, а Крим вийшов зі складу України і приєднався до Росії без жодного пострілу, повністю зберігши виробничі потужності та інфраструктуру.

Кримчанам обіцяли, що Крим стане вітриною «російського миру», але за фактом багато жителів, порівнюючи життя в Україні та Росії, приходять до висновку, що рівень їхнього життя погіршився.

На третій місяць проведення спецоперації стало очевидним, що визвольна операція в Україні розвивається не такими швидкими темпами, як хотілося б. Збройні сили України та націоналістичні батальйони чинять запеклий опір російської армії та народної міліції республікам.

Щодня зволікання з боку об'єднаних сил дозволяє київському режиму отримати від західних союзників дедалі більше сучасної зброї та техніки. Оперативна ситуація, що складається, жодним чином не сприяє успішному досягненню цілей спецоперації і змушує російську армію перейти до тактики тотального спустошення і максимально збільшити обстріл позиції українських націоналістів, організованих у житлових кварталах.

За експертними оцінками, консолідована шкода Донецькій та Луганській народним республікам вже становить понад 1,5 трильйона рублів. Ці райони вимагатимуть мільярди рублів інвестицій та ремонту, щоб повернути їх хоча б до довоєнного стану. Тільки на відновлення Маріуполя за найскромнішими підрахунками знадобиться щонайменше 700 мільярдів.

За вісім років незалежності виробництво ЛДНР не продемонструвало зростання, навпаки, ситуація на підприємствах попри всі запевнення влади лише погіршувалась – заводи та шахти закривалися, заборгованості із заробітної плати робітникам збільшувалися. Незалежні республіки існували виключно за рахунок грошей, що надходять із Росії.

Сьогодні російська економіка через західні санкції переживає найбільший спад з часів розпаду Радянського Союзу. Мінфін фіксує мільярдні скорочення податкових надходжень до державної скарбниці.

В умовах порожнього бюджету уряд з метою локалізації наростаючих протестних настроїв у суспільстві сконцентрується на вирішенні внутрішніх соціальних проблем. Грошові потоки на підтримку республік Донбасу суттєво скоротяться, а питання про відновлення регіону відкладеться, адже кошти потрібні для підтримки та збереження російської економіки.

Зусилля Кремля з відновлення звільнених регіонів Донбасу носитимуть формальний характер і зведуть до висвітлення на державних телеканалах неіснуючих перемог.

Імпорт нафти з Росії вже скоротився на 90% - президент Єврокомісії Урсула фон дер Ляйєн

 

Президент Європейської ради Шарль Мішель повідомив, що глави держав та урядів країн-членів Євросоюзу погодили шостий пакет санкцій проти Росії. У ньому нові обмеження стосуватимуться імпорту нафти з Росії, державних ЗМІ та громадян, а також відключення Сбербанку від системи SWIFT.

Шарль Мішель у своєму «Твіттері» написав, що «угода про заборону експорту російської нафти до ЄС покриває понад дві третини імпорту нафти з Росії, скорочуючи величезне джерело фінансування її військової машини. Це максимальний тиск на Росію для припинення війни».

Кремль прорахувався по-крупному, будучи впевненим, що ЄС не має іншого вибору, крім як залишатися залежним від нього. Тепер же єдність ЄС матиме катастрофічні наслідки для Росії, до яких вона не підготувалася, незважаючи на запевнення простих громадян, що уряд підготувався до цього і конфлікт стоїть на «тимчасові» страждання, які насправді позначаться на поколіннях.

Президент Єврокомісії Урсула фон дер Ляйєн, яка була ініціатором запровадження шостого пакету санкцій, заявила, що цей крок «ефективно скоротить близько 90% імпорту нафти з Росії до ЄС до кінця року», наголосивши, що «залишилося близько 10-11%, яке покриває "Дружба". «Європейська рада перегляне цей виняток якнайшвидше», - додала вона.

Звичайно, росіянам обіцяють, що є багато інших ділових партнерів, таких як Китай та Індія, які нібито можуть бути найкращими діловими партнерами, ніж ЄС. А чи можуть? Враховуючи, що вони дбають лише про власні країни, а не про «справедливі» для росіян ціни, тоді як ЄС стабільно і справедливо платив протягом багатьох років…

Навіть РФ розуміє, що Китай використовує заборону Заходу на російські енергоносії, скуповуючи дешеву нафту та газ. Більше того, державні нафтопереробні компанії Китаю продовжують купувати російську нафту за контрактами, що діють, але відмовляються укладати нові. Не допомагають навіть значні знижки, які пропонують постачальники. Водночас кілька китайських фірм використали місцеву валюту для покупки російського вугілля у березні, щоб отримати його у квітні. Продавці російської нафти також запропонували покупцям із КНР можливість платити у юанях. Сировина, придбана за місцеву валюту, надійде до КНР у травні. Наскільки стабільні такі домовленості – всім зрозуміло. Але в Росії просто немає іншого виходу.

Таким чином, щодня російсько-української війни, кожен військовий злочин, скоєний на території України, не тільки ще більше ізолюють Росію, а й посилюють економічну кризу, з якої навряд чи РФ зможе вийти кілька найближчих століть.

Мариуполь – искривленная российская картинка

 

Почти полностью уничтоженный украинский город Мариуполь, российская пропаганда пытается «подать» как цветущий город в который якобы пришли мир и согласие.

Россияне, наверное, забыли об уничтожении 95% гражданских зданий в Мариуполе, о 22 тысячах погибших среди мирного населения, массовых захоронениях, фильтрационных лагерях и тотальном уничтожении завода «Азовсталь», который был одним из градообразующих предприятий.

Как россияне собираются объяснить после этого миру, что они освободители, что они пришли с мирными и благими намерениями в этот полностью разрушенный город?

Да, не простая задача сейчас стоит перед российскими пропагандистами типа Соловьева или Скабеевой создать красивую картинку Мариуполя как мирного и цветущего города, куда пришла россия. Кремлевские СМИ начинают доминировать, выводя на большие экраны в общественных местах Мариуполя видео и фото о якобы процветающей жизни города.

Вместе с этим всему цивилизованному миру понятно, что люди были вынуждены втянуться в цикл зависимости от оккупационных властей, которые сейчас представляют собой величайшую европейскую диктатуру двадцать первого века.

Так жители Мариуполя, которые не смогли эвакуироваться из города, сейчас вынуждены жить под оккупацией россии, которая вероятно будет пытаться присоединить город и всю Донецкую область в свой состав совершая военные преступления, не имеющие срока данности.

Но российские преступники забывают некоторые базовые вещи, которые не раз подтверждала сама история, это победа мира и демократии над тьмой и беззаконием и неотвратимость наказания преступников.

Верим, после налаживания стабильного потока поставок тяжелого и дальнобойного вооружения от партнеров из Европы и США по процедуре «Ленд-лиза», через несколько месяцев украинские Вооруженные силы пойдут в наступление, освобождая территории Украины от российского агрессора, среди которых непременно будет славный город Мариуполь, а путин и его преступники понесут неотвратимую ответственность на Гаагском трибунале.

четверг, 2 июня 2022 г.

Як нам перейменувати вулиці Кам’янського?

 

У місті, як і скрізь по країні, почалася нова хвиля перейменування вулиць та провулків. Цього разу – щоб позбавитися назв, пов’язаних з країною-агресором – Росією. У Кам’янському до перейменування пропонується майже дві сотні назв. Тож, як то кажуть, ентузіастам є де розвернутися. Проте, складне питання не тільки у тому, які вулиці перейменувати, але й яку нову назву їм дати, аби через короткий час знову не перейменовувати.
Автор: Сергій Гузь.
ПОЗБАВИТИСЯ КОЛОНІАЛЬНОГО МИНУЛОГО
Нова хвиля перейменувань знову має політично-ідеологічний характер, як і попереднього разу. Тоді позбавлялися усього радянського чи комуністичного, тепер усього, що пов’язано з Росією чи Російською імперією.
Найбільш просунуті прихильники перейменування кажуть, що це треба зробити, аби позбавитися «колоніального минулого». Адже кілька останніх століть, як вони вважають, Україна була колонією Росії. І тому навіть вулиці, названі в честь відомих російських письменників, як от Пушкінська, Чехова чи Достоєвського – несуть на собі слід колоніалізму. Бо таким чином в Україні стверджувалася російська культура.
Частково з цим можна погодитися. Адже вулиці дуже зрідка називали на честь видатних письменників Узбекистану чи Казахстану, наприклад. Проте, варто не забувати, що саме у Кам’янському (а тоді ще Дніпродзержинську) ці назви давалися радянською владою. Вони відображають не стільки колоніальну політику, скільки ідеологію радянської влади про єдиний радянський народ та дружбу між народами. Тож певним чином, нова хвиля це продовження попередньої з «декомунізації» України.
Хтось може сказати, що перейменування не на часі, що зараз є куди витрачати гроші і так далі. Але от уявіть, що у якесь місто чи селище заходять окупанти, а там скрізь “Пушкінська, Чехова, Московська, Тамбовська” і так далі – рідні їм назви. Для них виглядає природньо, що це і є “руський мир”, який вони прийшли визволяти. Тож навіть такі, безневинні на перший погляд, назви з “колоніального минулого” можуть слугувати цілям війни, які проголосив агресор.
ГЕТЬ РОСІЙСЬКІ ТА БІЛОРУСЬКІ ГЕОГРАФІЧНІ НАЗВИ
У списку на перейменування багато географічних назв російських чи білоруських міст. Свого часу вони так називалися до якихось ювілейних дат чи на річницю визволення цього міста від німецько-фашистських загарбників. Тут вулиці Брестська, Волгодонська, Курська (яку вже недавно перейменовували), Вітебська , а також зо два десятки різноманітних географічних назв з теренів нинішньої Росії.
Власне, сьогодні назви цих вулиць дійсно виглядають недоречно. Адже Кам’янське ніяк не пов’язане з Тамбовом, Тагілом чи Барнаулом, наприклад (ну, хіба що у декого можуть бути власні спогади).
Проте здивувала пропозиція перейменувати вулицю Алчевська і відповідні провулки. Адже Алчевськ – це місто в Луганській області, яке опинилося на тимчасово окупованій території ОРДЛО. І якщо ми продовжуємо переконувати весь світ, що Крим та Донбас – це Україна, то навіщо позбавлятися назви українського міста?
До того ж, як пояснюють фахівці міського музею, названо воно на честь Олексія Алчевського – українського промисловця, банкіра, громадського діяча та мецената, що жив у 19 столітті і заснував це місто.
ПИСЬМЕННИКИ, МИТЦІ ТА НАУКОВЦІ – ТЕЖ НА ВИХІД?
Ще більш довгий список на перейменування, це вулиці та провулки, названі на честь російських письменників, митців, музикантів та науковців. Більшості з них «дісталося» не через те, що вони підтримували російський шовінізм, як от Достоєвський, чи велич Російської імперії, як от Пушкін.
На перший погляд важко зрозуміти, чим завинили Чехов, Глінка, Крилов чи Чайковський. Усі вони не мають жодного стосунку ані до путінського режиму, ані до радянської влади. Та й у просуванні імперських настроїв помітні не були. Проте, як зазначено вже вище, логіка перейменування цих вулиць зовсім не в тому, що ці люди погані. А в тому, що усе це маркери «російського колоніалізму».
Такими маркерами можуть бути видатні та визнані в усьому світі класики літератури, митці, композитори та просто видатні діячі. Проте їх усіх поєднує одне – вони репрезентують ідеологічний зв’язок з Росією. Ще вісім років тому цей зв’язок видавався цілком логічним та доречним. Проте зараз ситуація змінилася – Росія без оголошення війни знищує українські міста та українців.
Звісно, багатьом може бути шкода, що невинні письменники чи композитори потрапили «в немилість». Проте перейменування вулиць, що носять їх імена, не значить, що не треба читати Чехова чи слухати Глінку. Це лише позбавлення від російських маркерів.
СКЛАДНИЙ ВИБІР НОВИХ НАЗВ
Якщо з ідеологічною складовою кампанії з перейменування розібратися легко, то вибрати нові назви вулицям та провулкам набагато складніше. У першу чергу, чи треба нові назви пов’язувати безпосередньо з Кам’янським, чи називати їх на честь нових героїчних міст та населених пунктів, як от Маріуполь або Волноваха, чи віддати перевагу безпосередньо Героям України, які віддали своє життя за свободу України? Або ж обирати більш нейтральні назви для вулиць та провулків, які б не мали політичного та ідеологічного забарвлення? Бо, як ми знаємо, політичні симпатії та захоплення недовговічні.
Серед нових назв вулицю Брестську пропонують перейменувати у Добробатів; провулок Волховський на Паляничний; вулицю Камчатську на Героїв «Азова».
А от на вулицю Москворецьку є вже навіть кілька варіантів назв. Один з них – перейменувати у Оробонців Маріуполя. Другий варіант більш складний: Москворецьку перейменувати на Петра Калнишевського, а площу П.Калнишевського – на площу Тараса Шевченка (бо вона на проспекті Т.Шевченка) і перенести туди пам’ятник Тараса Григоровича. Останній варіант виглядає цілком логічним.
Поки що до багатьох вулиць та провулків ще немає пропозицій на перейменування, тож мешканці міста можуть висувати свої варіанти назв. Аби потім не жалітися, що «чиновники згори» спустили якусь не таку назву.
Свої пропозиції можна надсилати на електронну адресу poll@kam.gov.ua або ж у коментарях під оголошенням про публічне обговорення за цим посиланням.

Прем'єр Чехії запідозрив Росію у спробі підпалу автобусів у Празі

  ПЕТР ФІАЛА. ФОТО: GETTY IMAGES Прем'єр Чехії Петр Фіала припуств, що саме РФ може стояти за спробою підпалу міських автобусів у Празі ...